Незвичайні історії про звичайних людей, які допомагають наблизити перемогу

Сила українського народу в його єдності. Вже 9 місяців поспіль ми доводимо світові, що нас неможливо перемогти на полі бою, не залякати ракетним терором мирних міст та блекаутом, не змусити скоритися та поступитися державними інтересами. Наші звитяжні бійці змушують ворога тікати, а сильні, активні, самовіддані українці в тилу роблять все для того, щоб наблизити перемогу. Про наш потужний волонтерський рух вже знають в усьому світі. А змушують рухатися колесо допомоги вірні Україні благодійники. Це прості люди – наші сусіди, знайомі, співробітники. Саме про таких простих, але відданих патріотів, розповідаємо в матеріалі.

Жительки Полтавщини підтримують військових від 2014 року

Одяг, вода, харчі, ліки та необхідне обладнання. Це все своїми силами намагаються збирати та передавати на фронт шестеро волонтерок з Кобеляк. Жінки розповідають, що свою діяльність розпочали ще у 2014 році. Відтоді відвезли військовим на передову близько 400 тонн продуктів, одягу та обладнання. Частину продуктів та речей для бійців збирають на місцевому ринку, де працюють двоє з волонтерок.

«Люди приносять різне – і одяг, і харчі, хтось пиріжки, хтось печиво. До когось ідемо самі просити. Як підходимо, то жінки, які торгують сиром, молочком, ніколи не відмовляють, дають нам, а ми вже з того готуємо налиснички, складаємо в коробки і веземо смачненьке хлопцям. Так само влітку просимо перці, капусту, помідор, огірок тощо», – розповіла одна з волонтерок Валентина Корецька.

Зібрану гуманітарну допомогу жінки доставляють бійцям на передову на власних автівках. Допомагають також з транспортом і пальним місцеві жителі. За одну поїздку можуть подолати більше тисячі кілометрів. Їздять на запорізький, херсонський, харківський напрямки.

Подробицями однієї з таких подорожей поділилася волонтерка Тетяна Вільхова.

«Були ми в Гуляйполі, приїхали до наших бійців. Поки ми розвантажували, хлопці нам несуть у своїх стаканчиках каву. А як побачили, що над нами літає безпілотник, вони: «Швиденько в машину, зараз почнуться обстріли». Але ми не встигли сісти в машину. Ми стали, голови нахилили, і стоїмо сміємося», – згадує Тетяна.

Та подібні ситуації жінок не лякають. Вони зауважили: готові допомагати нашим військовим до перемоги.

Волонтерство без вікових обмежень

У той час, коли українські діти мали б жити безтурботно, це безтурботне і безпечне дитинство в них забрала росія. Кажуть, що діти – найвразливіша із верств населення, але вони дивують своєю силою, своїм баченням майбутнього, своєю цілеспрямованістю. Від початку війни і до сьогодні ми чуємо непоодинокі неймовірні історії про те, як діти долучаються до волонтерської діяльності, аби допомогти нашим Збройним силам перемогти ворога. Подекуди їхній вклад невеликий, проте він – безцінний.

Одна із маленьких волонтерок, які не змогли лишитися осторонь, коли в Україні почалася війна, – 11-річна Софія Пушак з Миргорода.

Маленька майстриня виготовляє поробки з бісеру та плете іграшки гачком. З 19 серпня по 15 вересня в Миргородському літературно-меморіальному музеї Давида Гурамішвілі відбулася виставка її робіт під назвою «Дитячий епізод творчості Софійки». Саме екземпляри цієї виставки дівчинка запропонувала виставити на продаж, щоб зібрати кошти для ЗСУ.

Загалом з продажу власних робіт Софія Пушак зуміла зібрати 2 тис 500 грн. Усі кошти майстриня передала на потреби українського війська. Крім того, передала для військових виготовлених власними руками янголят як талісмани для захисту в важкі хвилини.

Допомога військовим, виготовлена власноруч

Допомагають українці військовим не лише збором коштів на придбання дороговартісного обладнання чи заготовкою гуманітарки, але й виготовленням необхідних на фронті речей.

Так, 26-річна полтавка Тетяна Мосієнко власноруч виготовляє окопні свічки. Жінка розповіла, що вони потрібні військовим щоб висушити одяг, приготувати їжу, а також для освітлення приміщення чи окопу. За місяць їй вдалося виготовити та передати військовим приблизно три сотні виробів.

Технологію виготовлення свічок жінка вивчила за допомогою Інтернету, а матеріали для них (банки, віск, картон) Тетяні приносять місцеві волонтери. Інколи їх надсилають з інших регіонів України. Готові свічки жінка передає на фронт через інших волонтерів. На кожній банці малює прапор України.

Виготовленням свічок Тетяна Мосієнко планує займатися до завершення бойових дій. Людей, які допомагають українському війську в межах своїх сил чимало. Вони зовсім поруч. Своїми діями вони надихають та додають впевненості в тому, що разом ми – непереможні.

За матеріалами Суспільного та Кременчуцької газети